„Вища, як і нижча, форма критики – один із видів автобіографії“
— писав Оскар Уайльд
Критичні зауваження у бік інших краще характеризують їхнього автора, ніж тих людей, яких він критикує. Досвідчені психологи можуть одразу висунути діагностичну гіпотезу, якщо вислухають лише критику клієнта у чийсь бік.
«Критика» – перший пункт у «чотирьох вершниках апокаліпсису» відомого психолога Джона Готтмана. Цю формулу він використовував для передбачення ймовірності розлучення у парі. Критика, зневага, захисна реакція та стіна. Точність його прогнозів становила понад 90%.
Критичні зауваження є особливо руйнівними для стосунків, якщо:
- торкаються рис особистості чи характеру, а не поведінки у конкретній ситуації
- сповнені звинувачень
- не спрямовані на покращення
- мають на меті донести, що є лише один «правильний спосіб»
- мають на меті донести, що є лише один «правильний спосіб»
У близьких стосунках партнери можуть робити критичні зауваження один одному. Спочатку стримано, а з часом – усе частіше й жорсткіше. Часом це нагадує своєрідний спіральний рух донизу. Той, кого критикують, скаржиться, що його надмірно контролюють. І цим він ще більше засмучує свого критично налаштованого партнера. Той знову критикує власного чоловіка або жінку, дедалі посилюючи тиск. І так по колу.
Чому критика не працює
Людям часто не спадає на думку така очевидна річ: критика – це найгірший спосіб, у який можна домогтися змін в поведінці людини. І будь-яка короткострокова вигода від ваших критичних зауважень лише посилить приховане почуття образи у партнера.
Критикувати – провальна стратегія, оскільки викликає у партнера:
- Супротив щодо вимоги підкоритися.
- Почуття знецінення.
Люди прагнуть співпрацювати й ненавидять підкорятися. Ті, хто критикує, не розуміють цього: цінне «я» – співпрацює, а знецінене – пручається. Якщо ви прагнете змін у поведінці партнера, дитини, родича або друга, спочатку спробуйте донести, як ви цінуєте його. Якщо ж прагнете супротиву та війни – критикуйте.
Та ми однаково це робимо…
Загалом люди розуміють, що їхня критика є неефективною. Тоді чому вони все одно продовжують критикувати?
Критика – це проста форма психологічного захисту. Ми критикуємо не тому, що не згодні з чиїмось ставленням або поведінкою, а більшою мірою тому, що самі почуваємося знеціненими через таку поведінку.
Люди, яких легко образити, також схильні критикувати з метою захисту. У ранньому дитинстві, коли критика є особливо болісною, таких людей могли часто засуджувати батьки, родичі та ровесники. Дитині важко відрізнити критику поведінки від неприйняття її особистості в цілому. Ось наприклад: «ти гарний хлопчик, але у тебе погана поведінка». Можливість розрізнити ці послання вимагає роботи вищих функцій префронтального відділу кори головного мозку, яка у дітей ще повністю не розвинена. До семи років дитина будь-яку, навіть найлегшу критику, сприйматиме як те, що вона погана й не заслуговує на любов.
У дітей емоційна прихильність до тих, хто дбає про них, безпосередньо пов’язана з інстинктом виживання. Критика викликає відчуття, що прихильності вони не гідні, а це дорівнює переживанню страху смерті.
Щоб впоратись із цим страхом, у психіці формується механізм самокритики, який «випереджає» зовнішнє осудження.
У ранньому підлітковому віці такі діти вже ідентифікують себе з агресором, копіюючи того, хто їх критикує. У пізньому підлітковому періоді самокритика перетворюється на критику інших людей. У юності – стає повноцінною рисою, молода людина звикає постійно критично оцінювати інших.
Ті, хто схильний критикувати когось, всередині продовжують активно критикувати самих себе. Що жорсткіше вони ставляться до інших, то суворіші до себе. Принаймні, у своїй практиці я ніколи не спостерігав чогось інакшого.
А ви критикуєте?
Часом буває складно визнати, що ми самі маємо схильність до критики. Але якщо різні люди періодично кажуть, що ви багато критикуєте – велика ймовірність, що це так і є. Також існує спосіб самодіагностики: дайте відповідь, що в першу чергу вам спадає на думку, коли ви щось губите, розбиваєте або припускаєтесь помилки? Люди, які схильні критикувати, швидше за все подумають про себе щось неприємне, вилаються або зітхнуть із почуттям огиди. Так ось, якщо ви поводитесь так із собою, то й до інших ставитесь аналогічно.
Що є критикою, а що – зворотнім зв’язком?
Люди, що критикують, часто обманюють себе і вважають, що надають корисний зворотній зв’язок. Розберемо відмінності на кількох прикладах:
- Критика фокусується на помилці: «Чому ти не контролюєш витрати?»
Зворотній зв’язок – на тому, що можна покращити: «Перевіримо, які є основні статті видатків?». - Критика передбачає наявність у людини найгірших якостей: «Ти впертий та лінивий».
Зворотній зв’язокзачіпає лише поведінку: «Домовимось, що плануватимемо витрати заздалегідь?» - Критика знецінює: “Ти є недостатньо розумний для цього завдання”.
Зворотній зв’язок мотивує: «Розумію, що в тебе повно різного клопоту, але я практично впевнений, що разом ми впораємось». - Критика намагається контролювати: «Я розумніший і знаю, як краще вчинити».
Зворотній зв’язок поважає автономію: «Я поважаю твій вибір, навіть якщо я з ним не згоден». - Критика змушує: «Або ти робитимеш те, що я хочу, або я… (покараю тебе якимось чином)».
Зворотній зв’язок не примушує: «Я вірю, що ми зможемо знайти спільне рішення».
Якщо ви гніваєтесь або ображені, то практично будь-яка форма вашого зворотного зв’язку може виглядати як критика. Це тому, що люди реагують на ваш емоційний тон, а не лише на слова. Спробуйте впоратись із гнівом та образою перед тим, як надавати зворотній зв’язок
Критика є небезпечною для стосунків так само, як шкідливі звички – для фізичного здоров’я. Важливо відстежувати, усвідомлювати та контролювати своє бажання критикувати, інакше зіпсуєте близькі та теплі стосунки.
